Как определить, что твоя кожа — жирная?

Как определить, что твоя кожа — жирная?
Внешне она может выглядеть по-разному:
— кожа кажется смазанной маслом или жиром, лоснится, могут даже выступать капельки жира, поры расширены и часто забиты кожным салом;
— на вид такая кожа грубая, покрыта черными точками, вся в прыщах, пятнах, чешуйках и корочках.
Почему, спросишь ты, у кого-то нормальная кожа, а кому- то не везет и приходится возиться с жирной?
Причин тому великое множество. Вот лишь некоторые из них:
— расстройства нервной системы;
— сбои в работе желудочно-кишечного тракта и желез внутренней секреции;
— большое количество острой и жирной пищи, а также сладкого в рационе;
-небрежный уход за кожей, неоправданное использование жирных кремов и мазей.

Как определить, что твоя кожа — жирная?

Внешне она может выглядеть по-разному:

— кожа кажется смазанной маслом или жиром, лоснится, могут даже выступать капельки жира, поры расширены и часто забиты кожным салом;

— на вид такая кожа грубая, покрыта черными точками, вся в прыщах, пятнах, чешуйках и корочках.

Почему, спросишь ты, у кого-то нормальная кожа, а кому- то не везет и приходится возиться с жирной?

Причин тому великое множество. Вот лишь некоторые из них:

— расстройства нервной системы;

— сбои в работе желудочно-кишечного тракта и желез внутренней секреции;

— большое количество острой и жирной пищи, а также сладкого в рационе;

-небрежный уход за кожей, неоправданное использование жирных кремов и мазей.

Возбудители инфекций.

Жирную кожу опознать легче всего. Она блестящая, толстая, сероватая, с желтоватым или красноватым оттенком. Такая кожа лоснится — на ней сильно расширены поры, которые часто закупорены комедонами, внешне похожими на черные точки. Если у тебя жирная кожа, ты наверняка страдаешь и от угревой сыпи. В раскрытые поры нередко проникают возбудители самых разных инфекций.

Сухая кожа.

Увы, нормальная кожа не всегда остается таковой. Даже если тебе повезло и природа наградила тебя нормальной кожей, со временем при недостаточном или неправильном уходе ее внешний вид ухудшится. Поэтому необходимо поддерживать ресурсы кожи и защищать ее от внешних воздействий.
Сухую кожу отличает высокая чувствительность. Она тонкая и нежная, часто шелушится. Если у тебя сухая кожа, то в твоем возрасте она матового оттенка и поры на ней незаметны. Блеск на такой коже полностью отсутствует. Если ты не будешь ухаживать за ней, то годам к тридцати (сейчас тебе, конечно, кажется, что до этой цифры жутко далеко!) кожа станет дряблой, на ней появятся морщины.

Увы, нормальная кожа не всегда остается таковой. Даже если тебе повезло и природа наградила тебя нормальной кожей, со временем при недостаточном или неправильном уходе ее внешний вид ухудшится. Поэтому необходимо поддерживать ресурсы кожи и защищать ее от внешних воздействий.

Сухую кожу отличает высокая чувствительность. Она тонкая и нежная, часто шелушится. Если у тебя сухая кожа, то в твоем возрасте она матового оттенка и поры на ней незаметны. Блеск на такой коже полностью отсутствует. Если ты не будешь ухаживать за ней, то годам к тридцати (сейчас тебе, конечно, кажется, что до этой цифры жутко далеко!) кожа станет дряблой, на ней появятся морщины.

Нормальная кожа.

Они способны вытягивать из пор кожные жиры, так что после их применения лицо станет значительно чище. Да и против воспаления кожных покровов это средство работает просто отлиУ тебя не получится правильно ухаживать за кожей лица, если ты не знаешь, какого типа у тебя кожа. Условно выделяют три типа кожи: нормальная, сухая и жирная.
Нормальная кожа гладкая, эластичная и бархатистая. Такая кожа не имеет жирного блеска, в ней достаточно влаги, она ровного матового цвета. Такая кожа отлично переносит косметические процедуры. На ней не видны расширенные поры, морщины и черные точки.

Они способны вытягивать из пор кожные жиры, так что после их применения лицо станет значительно чище. Да и против воспаления кожных покровов это средство работает просто отлиУ тебя не получится правильно ухаживать за кожей лица, если ты не знаешь, какого типа у тебя кожа. Условно выделяют три типа кожи: нормальная, сухая и жирная.

Нормальная кожа гладкая, эластичная и бархатистая. Такая кожа не имеет жирного блеска, в ней достаточно влаги, она ровного матового цвета. Такая кожа отлично переносит косметические процедуры. На ней не видны расширенные поры, морщины и черные точки.

Куда обращать внимание выбирая сервера.

Куда обращать внимание выбирая сервера.

Регулировка и запуск серверной станции позволяет уладить некоторые цели по выполнению коих требуется немалые мощности, упорядочивания первостепенных а также других копий необходимых информационных данных, формирование внешнего доступа к программам и другим сетям организации. Подбор подходящего сервера для фирмы помогает сделать стойкий доступ к рабочим данным компании. До покупки ещё надлежит определить цели сервера так как по этой причине напрямую зависит цена сервера и его содержание.

Сервер, в первую очередь, есть сильным компьютером, который может быстро решать разные вычисляемыые задания как дешевый vds, и конечно соединять одновременно все данные компании. Для лучшего удобства сервера стали классифицировать согласно их предназначению и поставленных целей. Согласно данной таблице сервера делят на:

Сервера, на которых распределяются большие размеры информации. Данные сервера целенаправленно созданны непосредственно под БД.

Оборудование, в цели коих включается функционирование программ, что запрашивают значительных мощностей и на котором способны действовать несколько участников зараз.

Оставшиеся виды сервера можно отнести к файл-хостинг, все они используются для хранения информации и подключения к нему различных видов юзеров

Однако, должны заметить что эта классификация считается весьма условной и нередко сервера проделывают сразу множество действий при работе.

По таким компонентам как оперативная память, мощьность процесора, вместилище жесткого диска вычисляют рабочую группировку севрерных кластеров. Аналогично влияют на похожее дифференцирование размер блока а также его типы.

Ну, давайте начнём с основных шагов по верному поиску сервера.

В первую очередь определите цели и роли, какие возьмется совершать новый сервер.

Последующим етапом будет описание будущего условия и площади под функционирования сервера. Очень важно узнать число юзеров, что будут нагружать серверные мощности оборудования.

И напоследок, следует выяснить какими же мощностями будет владеть ваш купленный сервер. Мы говорим о таких мощьностях как микропроцессор, жесткий диск и др.

Всякий раз до покупки поставьте хорошо проведите анализ потребностей для компании. Это помогает исключить приобретение сервера с малыми либо чрезмерными мощностями, а посему — избежать бесполезных вложений. В случае если вы берете сервер с невеликими производственными мощностями тогда появляются трудности с полноценной службой серверной деятельности, поэтому может появиться достаточно просчетов и закрытость сервера. Когда будет куплен сервер с мощностями какие перекрывают нужды, в таком случае это поведет лишние траты на обслуживание и работу сервера.

Наши советы дадут вам шанс найти для себя сервер, какой будет подходить всем вашим нуждам. И вам надо просчитать опцию расширения мощностных показателей сервера с увеличением бизнеса. Ныне вы можете приобрести своей фирме приличный сервер под Warez и не заботится о стабильной работе и организации назначенных заданий.

И, подведем итоги. Спервача следует решить какие конкретно задачи начнут выполнятся на сервере, какое количество работников получат к нему доступ и сколько предполагается синхронных подсоединений. Затем рассчитываем как много енергии начнет здесь использоваться и от данных характеристик приниматься к формированию запросов на выбор сервера.

Желаем вам успешной эксплуатации и совершенствования вашего дела.

Цель по покупке желаемого выделеного сервера

Цель по покупке желаемого выделеного сервера

Главная ситуация в том что слово «Сервер» от английского трактуется как служитель. И действительно, выделенный сервер оказывает довольно нужные сервисы для многих специалистов большинства деятельности деятельности. Именно поэтому AHKOР постоянно считается очень работоспособным, и поэтому довольно дорогостоящим. Не всегда все сервера оказываются наиболее сильными чем типовые офисные компьютеры. А также весьма интересный факт состоит в таком факте что когда сервера трудятся на граждан, в этом случае абоненты их выходит хозяевами.

Проанализируем позиции и поручения.

Теперь давайте придём к подобному факту что задачи которые проделывает сервер следует применить для разных серверов, а можно и сочетать ряд задач на единственном сервере. Изначально надо понимать что в организациях серверов больше чем один, такое объясняется тем что в работу входят некоторые обстоятельства, какие полагается рассмотреть отдельно. Скажем что подобные разграничения несут очень символьный характер.

1. Сервер какой предназначен для всяческих приложений.

Такой сервер организовывается относительно редко. Он назначен для выполнения порядком сильных приложений, главным образом это вычислительные алгоритмы аудиторских программ или других программных средств что требуют довольно больших мощьностей для имеющихся вычислений. В основном, в мелких компаниях подобные программы встречаются довольно редко и по этой причине такие сервера нашли далеко не большую популярность. Подобный тип серверов просит присутствие больших технических мощностей, сильные чипы последнего поколения, а также большого объема оперативной памяти. Точно также обязательным моментом является наличие дополнительных дисков и продвинутая охлаждающая настройка.

Делаем вывод — это довольно дорогие сервера. Но зато на таких серверах монтируется сервер под Фарму, и осуществлять работу по установке другого перечня проектов.

2. Сервер для целевых заданий

Подобный сервер получает немало схожести с информационным сервером для кодов. Сущность такого терминального сервера состоит в том что он специализирован для многих абонентов с всяким приоритетом допуска. Вот эта схема позволяет законнекчиваться к станции от всяческих каналов (зачастую сильно слабых) и выполнять здесь разные расчеты и запускать приложения. Это может быть как аналитическая а возможно и счетоводная приложения. От такого сервера требудется продвинутая и безотказная мощность, ведь за один раз к нему может быть подконнекченно некоторое количество пользователей. Однако к такому серверу могут приспособляться юзеры с ноутбуков и телефонов.

На терминальный подход подключаются клиенты под специальные дополнения и программы.

Во всех ситуациях варианта сервера нужно принимать во внимание пару свойств, которые сильно значительны при работе.

Сервера вовсе не считаются рабочим местом для специалистов. Чем реально меньшее количество сотрудники имеют в своем распоряжении к ним допуск, тем безопаснее.

Не следует отдалять от серверов мыши и атрибуты. Внезапно они станут крайне необходимы

Очень значимым аспектом в работах серверов является электричество. Не экономите на ИБП и аккумуляторах.

Серверные станции извечно требуют тех поддержки. По этой причине не забудьте смотреть за красными маяками и пронизывающими тонами выпускаемым сервером. Стоит сказать о сигналах предварительно, чем после ремонтировать поломки.

Сервер проработает довольно продолжительнее ежели его не будут трогать дополнительно. Абсолютно никаких собственных скриптов, исключительно организационные. Если он не работает круглосуточно, значит так порой лучше, прослужит лет 5, а то и более.

Уляна Кравченко у Бібрці

Закінчивши 1881 року Львівську учительську семінарію, Уляна Кравченко одержала призначення на роботу в містечко Бібрку на Львівщині. Тут вони пропрацювала до грудня 1884 року.

Про цей період свого життя Уляна Кравченко написала нариси «Спогади вчительки» («Перший рік практики», «Із спогадів учительки». Писались «Спогади вчительки» для першого жіночого літературного альманаху «Перший вінок» , але надруковані в ньому не були . Як на мене, даремно . Хоча. можливо, тодішнім укладачкам видалось нецікавим друкувати нариси про буденні справи, і вони надали перевагу віршам Уляни Кравченко.

Про життя Уляни Кравченко у Бібрці можна прочитати у краєзнавчому дослідженні «Поетична надбібрянка»  на сайті Про Бібрку з любов’ю

На світі сонце, воля, радість, рух

На світі сонце, воля, радість, рух,
встають держави й гинуть, атвій дух
кружля при тім, котрому ти віддана,
в тісних границях хатки чи палати.
Твій світ — колиска малого диттяти,
твій рай -домівка твого мужа-пана.
Муж — твій закон; він милує й карає…
За чари розкоші на груди гарні
перлові шнури віша та янтарні,
з очей твоїх душа щоб не ясніла !
Ти сильна — духа сном, красою тіла.
Не думка в тілі тім, лиш серця страсть,
що умові проснутися не дасть.
Над скарбами й рабами — ти княгиня,
і в клітці золотій — сама рабиня !…

1886 р.,

За виданням «Уляна Кравченко. Вибрані твори», Державне видавництво  художньої літератури, К., 1958

Віра Агеєва про Уляну Кравченко

Нарешті знайшлася людина, яка читала «Хризантеми» Уляни Кравченко. Читачкою виявилась Віра Агеєва, авторка дослідження «Жіночий простір. Феміністичний дискурс українського модернізму».

далі — довгенька цитата з Агеєвої.

«Автобіографічна  повість Уляни Кравченко «Хризантеми» написана, здогадно, впродовж  1930-1938 років. Деяка перечуленість стилю, захоплення ірраціональною сиволікою, неоромантичне вивищення зосередженої на духовних, мистецьких осягах героїні, яка витворює довколо себе культ краси, музики, поезії, відмежовуючись від соціуму з його буденними клопотами й інтересами, — все це зближує «Хризантеми» з прозою Ольги Кобилянської. Пошукувана «femina nova» Уляни Кравченко — характер більш ідеалістичний, ніж у Кобринської, котрій найперш ідеться про рівність у суспільних стосунках.(…)

Доля героїні «Хризантем» — це, швидше, доля нешеренгової жінки, » сильної індивідуалістки», якій де в чому тим складніше виробити собі ідеали й принципи. Вона шукає зразків: » У стародавні часи було якось інакше. Жінка мала більше значення. Подекуди був матріярхат. Історія знає про амазонок, між ними була славна Пантеля. Поетеса, гарна Аспазія, творить неначе перший письменницький салон, у якому бувають Перикл, Софокл, Фідій (…)І знову прірва. Середньовіччя поневолює жінку, кривдить її, бачить у ній нездібність, розумову нижчість. Обрії вужчають… Аж ось з»являється героїня Жанна д’Арк, оця перша справжня націоналістка. Дочка Франції, терпіла для неї, щаслива ! Чому між цими жінками й пізнішими знову велика прірва ? Чи нема ні мудрих, ні здібних до боротьби ? Так не може бути! Реакція нищить поступ… Треба боротись за свою індивідуальність (…) Бачу нову жінку, «femina nova», що завершить цю зміну.»

Уляна Краченко: українська стежка фемінізму

З дитинства вона вірила в те, що неймовірне збувається . Знала, чого забажає — те і буде. Сусід якось пообіцяв їй, маленькій дівчинці, сніг улітку. Вона не повірила. а вранці за вікном йшов сніг: той пан «мав багато труду, щоб сипати з даху паперові сніжинки». Незабаром він наклав на себе руки і зник з її життя назавжди.
Надто незалежна, вона не раз шокувала маленьке містечко, в якому жила до 17 років. Панночка дозволяла собі нечувані речі :вона самостійно вивчала право, вперто відмовлялась вийти заміж за дуже пристойних кавалерів, а на додачу літніми вечорами гуляла у вишуканій сукні кольору геліотропів з львівського модного салону по власному городі. А ще вона сама подорожувала ! Без супроводу ! Навіть чоловік її тітки був тим шокований «Уже тепер така самостійність у тебе ? Так тепер не практикується, у нас не модний фемінізм !».
Взагалі, вона хотіла вивчати музику, бути піаністкою. Родина дала дозвіл тільки на вчительську семінарію. Зате писати вона могла і без дозволу родини. Тож стала вчителькою — і письменницею. А по дорозі — феміністкою . Без феміністичних поглядів вона навряд чи стала кимось. 
А,трохи не забула … Перші свої твори вона мала необережність послати Франкові на прочитання. І так і залишилась в українській літературі додатком до його життєпису..
Уляна Кравченко — жінка, яка листувалася з Франком. Саме в такому вигляді подавали її нам останні півстоліття, з часу її смерті в 1947 році. 
Іван Франко багато значив для неї, і як письменник, і як друг, навіть брат, так вона зве його в листах, — та все ж їх стосунки були тільки малою частиною життя цієї дивовижної жінки, спочатку — панни з провінційного містечка Миколаєва, а потім — народної вчительки, письменниці і справдешньої діячки жіночого руху, активістки жіночих товариств Західної України і авторки тексту гімну Союзу Українок , жінки, яка народилась Юлією Шнайдер, а померла — Уляною Кравченко.
Вона з»явилась на світ 1860 року, того, що і Марія Башкирцева, авторка славнозвісного щоденника, одна з найвідоміших для світу уроджениць української землі. А ще через 10 років народилась Леся Українка. Можна було б порівнювати цих трьох жінок, і порівняння буде не на користь Уляни Кравченко — вона не мала ні світової слави Башкирцевої, ні геніальних драм Лесі. Але й стартові умови були різні: не було в неї ні дядька Драгоманова і матері Олени Пчілки, ні можливостей Башкирцевої вивчати все, що тільки заманеться. Єдине, в чому вона вигравала у цій трійці небуденних українських жінок ,- мала здоров»я. 
Життя її ровесниці Марії Башкирцевої вивчене і проаналізоване до найменших дрібниць різногалузевою братією дослідників. Сімона Бовуар в свої «Другій статі» саме на підставі щоденника Башкирцевої аналізує психологію дівчини. Біографічні спогади Уляни Кравченко могли б бути не менш цікавим матеріалом для досліджень, та, на жаль, сумне українське, на жаль — їх не введено ні до світового літературного і наукового простору, ні до українського.
В кінці Х!Х сторіччя Уляна Кравченко була однією з тих жінок, які прокладали стежки фемінізму для української спільности, і не тільки прокладали, — першими йшли тими стежками.
Мені невідомо, чи існує поняття — практичний фемінізм, та , на мій погляд, Кравченко була практичною феміністкою: вона сповідувала феміністичні погляди, і будувала своє життя відповідно до власних переконань. 
Бути феміністкою в Галичині було важко — суспільні звичаї і закони Австро-Угорщини вважали жінку особою нижчою за чоловіка . Галицька жінка не могла з»являтись у громадських місцях без супроводу, не мала права голосу, а спроби жінок відстоювати свої права наражались на глузування оточуючих. В містечку , де зростала Юлія Шнайдер, ні жінки-міщанки, ні жінки з інтелігенції не займалися жіночою справою .Нові емансипаційні течії захопили жінок пізніше.А в ті часи (остання третина Х1Х сторіччя) жінка мала одне призначення — заміжжя, і ні одна мати не казала:»Учися, доню, щоб собі на прожиток здобути» — але:»Учись, знайдеш скоріше чоловіка». Чоловік «знаходився» за порадами свахи, і молода дівчина часто і не бачила його до весілля. В автобіографічній повісті «Хризантеми» Уляна Кравченко розповідає про долю однієї зі своїх тіток, яку видали заміж за порадами сватів . Чоловік її виявися гірким п»яницею,що зовсім не дбав про родину. А коли змучена дружина наважилась залишити п»яницю, то мусила повернутись до нього під тиском тодішніх законів,бо за австрійськими правовими нормами жінка після розлучення не мала жодних прав на дітей.
Громадська думка того часу схвалювала пригноблене становище жінки, навіть сакралізувала його. В дитинстві Уляна Кравченко не раз чула народну легенда про Бога, який найдобрішій дівчині дає в чоловіки найгіршого неробу, щоб вона допомогала йому виживати. В цій легенді Бог-чоловік змушує жінку коритися обов»язку, дбати про мужа і дітей, натомість не визначаючи ніяких обов»язків для чоловіка.
Становище жінки як звинуваченої без вини проглядає і чрез тло родинного переказу про прокляття жінок з родини матері Уляни Кравченко. Сім поколінь жінок цієї родини повинні мати мати нещасливу долю — і за що ? Який же гріх вони вчинили ? Виявляється, вони прокляті кривдником прабабусі. Той пан підло викрав молоду дівчину, а коли в її оборону став наречений, і в двобої смертельно ранив злочинця, то останній, помираючи, прокляв свою жертву (?) Сучасні читачі цієї легенди можуть тільки з подивом знизити плечами на її явну нелогічність: чому покараною є жертва , а не злочинець ? Чому прокляття роду падає тільки на жінок , обходячи чоловіків? Невже для того, щоб і далі підтримувати їх безправний стан ? Цікаво, що такі питання не виникали в родині Лопушанських (рід Уляни Кравченко по матері), навпаки, жінки погоджувались з нещасливою долею, і передаючи легенду з покоління в покоління, підтверджували її силу своєю вірою. «Ти вже п»яте покоління»,- повідомляє Юлії тітка, — отже, будеш нещасливою .»
Та Уляну Кравченко не бентежило родинне прокляття, в цій історії вона бачила не стільки фатум долі, скільки силу жінок свого роду, які зуміли протистояти містичному злу працею і виконанням своїх обов»язків в сім»ї та в громаді . Шкода, що суспільство мало цінувало їх працю. Самостійно вивчаючи світову історію (початкову освіту вона здобувала вдома), Кравченко дізнається, що жінка не завжди була в такому підневільному стані: «у стародавні часи було якось інакше.Жінка мала більше значення.Подекуди був матріархат. Історія знає про амазонок, між ними була славна Пантетілля.» І тоді з»являлося цілком логічне запитання :
«Чому між цими жінками й пізнішими знову велика прірва ? Чи нема ні мудрих, ні здібних до боротьби ? Так не може бути ! Реакція нищить поступ… Треба боротись за свою індивідуальність.Хоч світ сміється з піонерок,жінок-письменниць, назвиає іронічно «сині панчохи» — та це вже друга половина Х!Х віку і сьогочасна жінка прямує до визволення. » 
Молоду дівчину захоплюють нові течії, напрямки, гасла, — та, щоб не бути смішною, Юлія вирішує здобути найперше знання, освіту, а ще , вважає вона, «треба любити, цінити науку чи мистецтво і присвятитися вибраній галузі в цілості, як присвячуються мужчини.»
Самостійна праця ,вважає майбутня письменниця, дасть змогу жінці жити без ласки родини і чоловіка, бути самостійною і вільною. 
» Життя дівчат без праці й мети здавалося мені дуже нужденним.Вони повинні б без оман і без перепон іти до знання, трудитися поруч із братами-мужчинами та зменшувати журбу за прожиток». 
Вірна своїм ідеям Юлія Шнайдер залишає рідне містечко і поступає до Львівської вчительскої семінарії. Вона стає однією з найвідоміших галицьких вчительок. Хоча середовище не визнавало ні її педагогічних ідей, ні її поглядів у жіночому питанні. Потрапивши після семінарії у школу, Юлія зіштовхується з консервативними поглядами колег, підлістю і нехтуванням обов»язками, зневажливим ставленням з боку чоловіків-вчителів. «Вищий світ» провінційного містечка хоче бачити юну вчительку на балах — що ж , вона з»являється на одному, і одразу ж перемагає всіх місцевих красунь своїм незвичайно простим і елегантним вбранням, та постійно витрачати час на пусті розваги відмовляється.
«Шукаю цілі,- каже про цей період життя Марта , героїня автобіографічних записок Уляни Кравченко «Перший рік практики», Шукаю цілі… Якої ? Авжеж світляної цілі…рубця, крайчика веселки досягаю… І знання дуже, дуже принаджує мене, чиста наука і мистецтво. І моя праця в школі мені мила… Цікавить мене і психіка тих дітей, і наука, і мистецтво, і сама природа, і філософічні проблеми. Ціла людськість та причини її горя .» Не дивно,що в такому широкому спектрі зацікавлень молодої жінки не знаходилось місце для обговорення туалету пані секретаревої чи місцевих пліток.
Мушу зазначити, що Уляна Кравченко, як проглядається з її творів, зовсім не була аскеткою в царині жіночого вбрання. Вона вважала одяг одним з вимушених шляхів самореалізації жінки, виявом творчості. Сторінки «Хризантем»та «Спогадів учительки» рясніють описами незвичайних туалетів, які вигадує для себе героїня, використовуючи багаті запаси маминих і тітчиних скринь на горищі.Та все ж вона вважає моделювання власного одягу сурогатом творчості, тужила за «поважними студіями», зізнавалсь, що сама ніколи не купувала б вибагливих, дорогих речей, воліла б допомогти бідноті.
Набагато більше , ніж одяг, її цікавили ідеї влаштування життя української спільноти, громади. Уляна Кравченко вважала найпотрібнішим елементом реалізації людини сприятливе оточення. Так само як рослини потребують відповідного клімату, так і думки і почування людей найкраще розвиваються «серед привітливих умовин». І саме жіночі душі, писала вона :»потребують тих дужих, великих майстрів душ,що, на них опираючись, могли б… піднестися до сонця..»
В одному з її оповідань знаходимо цікаву дискусію на актуальну нині тему участі жінок у виборах. Предсідатель шкільної ради закидає молодій вчительці, що, хоч жінки в Австро-Угорщині формально не беруть участь у виборах, та все ж впливають на їх результат через своїх чоловіків. І влив цей не завжи на користь громаді, бо жінки «по своїм примхам ділають».
Героїня Уляни Кравченко на цей закид, відповідає, що причиною є неосвіченість жінки, «не учите нас видіти користі у праці для загалу,бороните нам світла, а все ж ,темних, слухаєте… Через заборону жінкам участі в життю суспільності робите, мужчини, кривду цілій суспільності.Жінка також людина, й ніхто не має права здержувати її від сего,до чого має силу і здібності».
Ідея рівноправності жінок з чоловіками, пошуку жінками свого шляху у житті була однією з основних тем і у поетичній творчості Уляни Кравченко. Взагалі, вона є , мабуть, єдиною українською інтелектуалкою Х1Х сторіччя (включаючи і чоловіків), в творах якої вживається словосполучення «права людини». У своїх віршах вона звертається до жіноцтва не з оплакуванням «тяжкої долі», а з закликом до активних дій:
Минув неволі час і блуканини…
Покинь тепер нарікання, ділай !
Будь сильна і свідома прав людини,
до жнива стань і з нив снопи збирай.
Зрозуміло, що подібна творчість не схвалювалась владою, і через видану нову збірку віршів письменниці Уляни Кравченко вчителька Юлія Шнайдер (чи Нементовська) мала нові неприємності.
«… тепер гірко мені і тяжко в подвійній неволі (одна — людини, зависимої від властей, друга неволя — се ся жіноча неволя) — писала вона в листі до Івана Франка, — сумне і пригноблююче вліяння має на мене се,що не можу брати уділу хоч би тілько в з»їзді жінок (бо муж не позволяє), що я віддалена від усього руху об»явів життя духовного.. «
З цього уривку бачимо, що життя Уляни Кравченко склалося не зовсім так, як вона прагнула. Хоч здобула фахову освіту, сама заробляла собі на життя, стала відомою письменницею…
З юнацьких літ її ідеалом був союз жінки і чоловіка, які кохають одне одного і спільно працюють задля обраної мети. Без сумніву, таке могло статися, якби вона вийшла заміж за Франка. Та вони залишились тільки друзями.Чоловіком Кравченко став вчитель Ян Нементовський, поляк за національністю. Про сімейне життя знаємо небагато: Уляна намагалася поєднати хатні обов»язки з творчою працею, але це їй важко вдавалося. В одному з віршів вона описує свій звичний день, таку собі пастораль сільської вчительки: Чудовий вечір. Літо.Жар стихав.Я при вікні відчиненому сіла, хазяйські діла нині всі скінчила, і муж пішов, і ждати не казав.Багату землю сумерк обнімав. Десь обжинкова пісня ще дзвеніла,і липа запах медовий ширила — і дух в тих чарах млів і поринав.І в серці знов збудились поривання. Заворушилися важкі питання, почулись творчі болі і розкоші…
«А де ви, пані ? Шмуль прийшов по гроші !»
служанка кличе.Мов орел горлиці,
так убивають думи ті дрібниці.
«Вбивчими» для творчості письменниці були не тільки хатні обов»язки. але й те, що майже все своє життя вона змушена була працювати вчителькою в сільських школах, всесильна влада не допускала феміністку до міського середовища, де вона змогла б спілкуватися зі своїми однодумцями, бути в тому сприятливому оточенні, про яке мріяла. Іноді траплялись зовсім жахливі ситуації : в 1884 її перевели вчителювати в село Стоки . А там не було навіть навіть шкільної будівлі. Осінь. Холодно. Вона вчить дітей в хаті без даху, з обваленими стінами. Щодня ходить на роботу сім кілометрів пішки . Українська громадськість збирає їй гроші «на чоботи»,»щоб босо не ходила щоденно милю снігом та болотом». Та вона відмовляється витратити їх для себе — віддає на допомогу іншим. В Стоках помирає її мати : Юлія не встигає привести з міста лікаря..
Та найбільшу трагедію свого життя вона переживає в період визвольних змагань: у вуличних боях між польськими і українськими збройними формуваннями загинув її син. За деякими версіями, він був убитий українськими вояками…Тут варто було б згадати тіток і родинне прокляття…, якби … Якби не вірші…
Творчість — це завжди благословення для людини, і благословення для жінки. Це те, що є в житті, окрім буденної праці і хатніх обов»язків, те, заради чого варто жити.  
За висловом відомої дослідниці жіночого руху Марти Богачевської-Хом»як, Уляна Кравченко була найдинамічнішої і найпродуктивнішою письменницею Західної України. Вона брала участь у реалізаціїї такого відомого проекту як жіночий альманах «Перший вінок», започаткований Наталею Кобринською і Оленою Пчілкою, а її перша збірка «Prima vera», видана І.Франком в 1885 році, стала помітною подією і літературному , і в громадському житті Галичини: це була перша (!) збірка поезій, написана жінкою-українкою. Потім були ще сім поетичних збірок, прозові твори, статті і переклади.
Все це, звичайно, невідоме сучасним читачам: твори Уляни Кравченко майже не видавались в Радянському Союзі (виняток — «Вибрані твори» 1958 року) і майже не видаються в сучасній Україні (дві маленькі збірки). Годі шукати інформацію про письменницю на сайтах в Інтернеті.
Сучасні гендерні студії , зосереджені на постатях Ольги Кобилянської чи Лесі Українки,  оминають  Уляну Кравченко. І шкода мені, що такій небуденній жінці судилося забуття, шкода, що українські стежки фемінізму залишаються досі польовими стежками, тоді як хочеться крокувати сучасними європейськими вулицями з іменами на табличках.