Я не хотіла бути людиною, тільки квітом 

 Квіти не знають нічого про смерть. Хто сказав мені перший раз про смерть? Хто дав мені тугу?
Тільки раз стояла душа на порозі двох світів , коли піднялася з кругів дрібних людських забаганок…
В найранішій молодості найбільше переповнював моє серце трагізм нетривкости, переминання всього. Не зараз погодилась я з дисципліною буття, закон, якого людина ніяк не в силі змінити.

Уляна Кравченко, "Хризантеми"

Я не хотіла бути людиною, тільки квітом : 1 комментарий

  1. Дивовижна річ — мрійливість слов’ян! Її рідко коли мож називати втечею од реальности. Здебільшого бо це — будівничі вектори Божественного Промислу щодо конкретної людини чи ситуації у суспільстві! Вірші Уляни Кравченко — немов лік на наші спокуси меркантилізму чи буденні клопоти й переживання з приводу негустих заробків. Як діточок вивести в люди? Як творчість розвинути за покликом Юожим і як совістю чутливо усе встигнути порятувати од сірості й безпросвітности? Ці знаки успішних перемог і відданої боротьби Уляни Кравченко-Шнайдер дорогі нам практично! Покликайме ся до традиційних порад рідного Карпатського шкільництва з молитвами преподобних наших допоможуть нам виховати когорту гідних продовжувачів спраси оздоровчої: http://www.facebook.com/pages/Carpathian-Art-Schooling/135438213187169

Обсуждение закрыто.