Хризантеми.Уривок

Шалений вихор-шум гуляє, женеться на роздоріжжі…

Подав мені —

цвіт білих хризантем…

Ті цвіти спізнені, сумні,

смерті сумна емблема…

Між нами стануть сили злі, ворожі,

разом ми не підем…

Чому ? Чому не рожі ?

Чому все біла хризантема ?

. . . . . . . . . . . . . . . . . .

А доля знає, кому й що подати вчас….

. . . . . . . . . . . . . . . . . .

Хвилює лан пушистих хризантем,

а цвіти ті — сумна емблема….

Разом ми не підем…..

. . . . . . . . . . . . . . . . . .

Бренькіт розбитого вазона знов немило мене вражає, але товаришка Ріта й її наречений Мецгер зовсім не бентежаться. Він, що штовхнув незручно вазон, каже :» Мужчина й дівчина — це мусить закінчиться череп»ям !»

Та говорім про щось важніше. Вони не граються ілюзіями-прочуттями, не думають про серце, що може розбитися, зломитися.

Вона дивиться здивовано на черепки вазона, думає про шкоду:вазон вже ніколи цілий не буде. про серце не думає — тут нічого передбачувати, безвихідної ситуації нема. В майбутності нічого сумного не треба бачити…

Щасливі люди, оптимісти !

Хризантеми.Уривок: 2 комментария

  1. Давно у цей блог не заглядала. А тут стіільки нового! Зараз буду перечитувати))

  2. Я теж давно не заглядала 🙂 Але якщо треба до вечора написати щось велике і не дуже приємне, то мимоволі думаєш про Уляну Кравченко.

Обсуждение закрыто.