На світі сонце, воля, радість, рух

На світі сонце, воля, радість, рух,
встають держави й гинуть, атвій дух
кружля при тім, котрому ти віддана,
в тісних границях хатки чи палати.
Твій світ — колиска малого диттяти,
твій рай -домівка твого мужа-пана.
Муж — твій закон; він милує й карає…
За чари розкоші на груди гарні
перлові шнури віша та янтарні,
з очей твоїх душа щоб не ясніла !
Ти сильна — духа сном, красою тіла.
Не думка в тілі тім, лиш серця страсть,
що умові проснутися не дасть.
Над скарбами й рабами — ти княгиня,
і в клітці золотій — сама рабиня !…

1886 р.,

За виданням «Уляна Кравченко. Вибрані твори», Державне видавництво  художньої літератури, К., 1958

Дрібниці

Чудовий вечір. Літо. Жар стихав.
Я при вікні відчиненому сіла,
Хазайські діла нині всі скінчила.
І муж пішов і ждати не казав.

Багату землю сумерк обнімав.
Десь обжинкова пісня ще дзвеніла,
І липа запах медовий ширила –
І дух в тих чарах млів і поринав.

І в серці знов збудились поривання.
Заворушилися важкі питання,
Почулись творчі болі і розкоші…

« А де ви, пані? Шмуль прийшов по гроші!»
Служанка кличе. Мов орел орлиці,
Так убивають думи ті дрібниці.

Уляна  Кравченко